Аналіз судових рішень з висновками фахівця стосовно податкового та бухгалтерського законодавства

Ірина Солодченко
        
            Тепер  наведемо витяги з  судових рішень, де використовувались    висновки фахівця та проаналізуємо їх.  
            1. Відповідач повідомив про те, що вважає наданий позивачем до позову  висновок фахівця – бухгалтера …  не обґрунтованим і не відповідаючим  фактичним обставинам справи...   Позов задовольнити.   Податкові повідомлення – рішення державної податкової інспекції в м. Сімферополь  …  визнати нечинними».  
            Коментар. Тут підприємець  просив визнати податкові повідомлення – рішення противоправними та недійсними и приклав висновок фахівця – бухгалтера, а потім зажадав судово – бухгалтерської експертизи, яка  з'ясувала, що  висновки ДПІ в м. Сімферополь не відповідають наданим первинним документам підприємця.
             2. Суд не може прийняти до уваги показники балансу…., наданого відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «…», оскільки цей баланс не містить доказів його направлення до відповідного органу державної статистики та суперечить показникам балансів цього ж товариства, які надало Управління статистики м. Севастополь і які у встановленому законодавством порядку здавалися до цього управління Товариством з обмеженою відповідальністю «…», а також суд не може прийняти до уваги наданій представником відповідача аудиторський висновок фахівця - економіста приватного підприємця  про достовірність фінансової звітності  відповідача  від 12 вересня 2008 року, оскільки по справжньої справи була призначена судова економічна експертиза при проведенні якої експерт був попереджений про кримінальну відповідальність».
Коментар. Не плутати висновок фахівця з аудиторським висновком. Тут скоріше за все намагалися видати аудиторський висновок про достовірність фінансової звітності   за висновок фахівця - економіста приватного підприємця. Але фахівці не попереджаються про кримінальну відповідальність.  Суд не звернув увагу, що висновок був зроблений аудитором, а призначив судово-економічну експертизу.
3. «…судом  не прийнято до уваги  висновок фахівця, який  підтверджує факт придбання книжкової  продукції у поставщиків та  розмір понесених збитків; пошкоджені книги були надані суду для огляду в судовому засіданні; судом  невірно застосовано статтю 44 Господарського процесуального кодексу України  щодо відмови у  стягненні  1000 грн. сплачених позивачем за надання бухгалтерських послуг по договору № 6 від 24.10.2007 р. та складення висновку фахівця, оскільки ці кошти  є  витратами, пов"язаними з розглядом  справи…  Висновок фахівця …  складено бухгалтером  щодо   підтвердження  факту отримання для  подальшої реалізації книгодрукованої продукції, яка зазначена   в  позовній  заяві та перелічена у вищенаведеному реєстрі книжної продукції,   а  тому  цей висновок  не є  доказом вартості саме  пошкодженої  продукції… Однак  витрати на сплату  послуг фахівця  не є судовими витратами, оскільки для  роз"яснення  питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу,  а  висновок  фахівця   не є висновком судового  експерта».
Коментар. По-перше, під висновком фахівця була ймовірно надана нехитра довідка, складена якимось  пересічним бухгалтером  щодо   підтвердження  факту отримання для  подальшої реалізації книгодрукованої продукції. Втім, аби проаналізувати накладну чи  банківську виписку, не потрібно мати спеціальні  знання. Тобто в цьому випадку, позивач витратив дарма 1000 гривень. По-друге, позивач просив  стягнути  з відповідача 1000 грн. судових витрат,  сплачених  позивачем за  послуги фахівця і вважав кошти, сплачені за висновок фахівця  витратами, пов"язаними з розгляду  справ.  Суд у даному випадку зробив зауваження, що висновок  фахівця   не є висновком судового  експерта, і якщо йому знадобиться роз’яснення, то суд звернеться до судового експерта.  Важко судити, але те, що видавалося за висновок фахівця таким не було і суд не задовольнило. Якби суду  здався корисним висновок фахівця, як то було в першому прикладі, і той висновок став йому в нагоді, то суддя  мав законне право віднести витрати позивача до судових витрат, бо є таке поняття як «інші витрати, пов'язані з розглядом справи». У науково-практичному коментарі до Господарсько-процесуального кодексу України під ред. Харитонової 2008 р. стверджується, що перелік складу судових витрат не є вичерпним. Як вказано у роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 4 березня 1998 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", до інших витрат належать, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст. ЗО цього Кодексу). Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення у письмовій формі. Це стосується як тих осіб, які є сторонами у справі, так і тих, які не беруть в ній участі, але господарський суд у межах своїх повноважень вимагає від них вчинення певних дій, подання необхідних документів, висновків тощо (ст. 38, пункти 4, 8 ст. 65 цього Кодексу). До інших витрат можна також віднести витрати, понесені особами, що не є учасниками судового процесу, у зв'язку із наданням документів або матеріалів у порядку ст. 38 ГПК України, витрати на проведення огляду і дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження у порядку ст. 39 цього Кодексу тощо..
Таким чином, аби суддя лише зволив, у нього є всі повноваження для виклику фахівця, якщо це допоможе висвітлити питання, що виникають під час розгляду справи, а також він має всі підстави відхилити висновок фахівця, якщо він йому не надає корисної інформації. Тобто в цьому випадку суддя погарячкував.  Він мав сказати, що саме цей висновок  не є  доказом вартості саме  пошкодженої  продукції і тому не може визнаватися судовими витратами або щось на кшталт цього. А суддя просто узагальнив якесь кліше.